Помилка незалежності (УКР.)

«І станете ви, немов Боги, знаючи добро і зло» (Бут. 3:5). Який високий і гідний похвали ідеал — бути як Бог. Чи може бути в цьому щось погане? Проте у вустах сатани, який прийшов у образі змія, ці слова прозвучали так, що привели Адама та Єву до лиха, злі наслідки якого вплинули на всіх їхніх потомків.

Що ж було тією прихованою пасткою, жертвами якої стали Адам та Єва? Це не було вимовлено, але малося на думці — обіцянка незележності. Якщо ти пізнав добро і зло, то ти тепер вільний приймати свої власні рішення. Тепер в тебе немає потреби залежати від Бога.

Це самостверджуюче бажання незалежності передалося по спадковості від Адама та Єви всьому людству. Це позначка «давнього Адама» — занепале гріховне єство, яке приховане в кожному із нас.

Різні напрямки незалежності.

На протязі всієї історії людство вибирало напрямки в пошуках незалежності від Бога. Перший — це знання. В Едемському саду знаходилися два особливих дерева — дерево життя і дерево знання. Той момент, коли Адам та Єва відвернулися від дерева життя і вибрали дерево знання, став критичним в історії людства.

Відтоді наукові досягнення стали основною метою життя на землі. За останні два-три століття це проявилося у все більшому інтересі та акценті на науку.Наше англійське слово «science» — наука, походить від латинського «scentia» — знання. Проте, вибух наукового прогресу не вирішив найпростіших проблем роду людського (несправедливість, жорстокість, війни, бідність і хвороби), а в деяких сферах буття він їх навіть збільшив. Наука дала людству зброю масового знищення, яка може повністю знищити все населення земної кулі і перетворити Землю в руїну. Але ще гірше, що частина цієї зброї знаходиться в руках жорстоких і нечестивих людей, які можуть використати її, не звертаючи уваги на будь-які вимоги моралі та милосердя.

Другий напрямок, який вибрало людство в пошуках незалежності від Бога, на перший погляд може здивувати вас. Це — релігія. В найрізномонітніших формах людина встановила релігійні правила. Системи поклоніння настільки повні і все задовольняючі, що не залишилось жодної потреби в самому Богові. Все, що треба, — це виконувати правила. Це стосується деяких основних світових релігій, таких як іудаїзм, іслам, буддизм, а також деяких версій християнства. У всіх цих релігіях людина може задовольнитися виконанням встановлених правил обрядів і таким чином стає все більш незалежною від самого Бога. Це пояснює нам, чому щирі, релігійні люди іноді так повільно приймають Євангелію, яка приносить благодать, що її неможливо заслужити.

Ще одним шляхом, по якому іде людство в досягненні своєї незалежностівід Бога — є накопичення великих грошових капіталів та матеріальних цінностей. Якось Ісус розповів притчу про багатого землероба, який досягнув такого успіху, що його сховища не могли вмістити усього врожаю. Тоді він вирішив побудувати нові сховища і сказати своїй душі: «Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Бог же до нього прорік: «Неразумний, — ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?» Лука 12:16-20. Величезна кількість людей за всю історію спокусилися бажанням незалежності, роблячи ту ж трагічну помилку. Безмежна кількість робить її і тепер.

Бажання бути незалежним від Бога є визначальною рисою тих, хто належить до царства сатани — бунтівних ангелів, демонів і гріховного людства. Це визначальна риса цього світу, про який Ісус говорив на адресу своїх учнів: «Не від світу вони, як і Я не від світу.» Ів. 17:16 В світлі цих слів, «світ» — це всі люди, які не підпорядкували себе владі призначеного Богом Царя — Господа Ісуса Христа. Деякі з них є людьми високої моралі і релігії, але коли Бог кидає їм виклик безповоротного підпорядкування володорюванню Ісуса, то бунтівний, незалежний давній чоловік піднімається на поверхню, відкидаючи Божий дар спасіння через благодать.

Самотнє, відокремлене людство.

Бажання бути незалежними від Бога відокремлює людей від інших Божих творінь, які самі по собі є демонстрацією беззастережної залежності від їхнього Творця.

Жодне з небесних тіл не має жодного натяку на бажання бути незалежним. «І місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід» Пс. 103:19 Зірки відповідають, коли Бог називає кожну на ім’я. «Вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення» Пс. 146:4

Не має значення, наскільки бурхливими іноді бувають стихії, вони завжди підкоряються своєму Творцю — «огонь та град, сніг та туман, вітер бурхливий, що виконує слово Його» Пс. 148:8

Те ж стосується і тварного світу. «Ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи» Пс. 103:2 «Ось море велике й розлого — широка, — там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!…Вони чекають Тебе, — щоб Ти часу свого поживу їм дав.» Пс. 103:25, 27 Стосовно птахів,. Ісус говорить нам: «…ваш небесний Отець їх годує» Мт. 6:26.

Не дивно, що людина — бунтівник часом відчуває себе самотньою і відокремленою від всесвіту, який оточує її і живе в повній залежності від свого Творця.

Шлях назад, до залежності.

Своїм хрестом Ісус забезчив подвійну цілющу дію для нашого гріховного стану. По-перше, Він поніс замість нас повне покарання за наші гріхи і тому Бог може простити нам наші гріхи без жодного компромісу зі Своєю справедливістю. По-друге, Ісус уподобився нашому незалежному, егоцентричному «я», котре панує в житті кожної гріховної людини. В Ісусі цей бунтівник був знищений. «…наш давній чоловік (бунтівник) розіп’ятий із Ним»  Рим.6:6 Щоб стати учнем Ісуса, кожен із нас повинен скористаися цим подвійним цілющим засобом. По-перше, ми повинні переконатися, що зі смертним вироком, винесеним нашому, бунтарському, незалежному «я».

Ось встановлена Ісусом аксіома учнівства: «Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.» Лк. 14:33  Слово, перекладенетут як «зречеться», можна було б перекласти як «скаже прощавай». Стати учнем Ісуса означає сказати «прощавай» всьому, від чого ми звичайно могли залежати — сім’ї, друзям, грошам, кар’єрі, репутації і мирській славі. Якщо одного разу ми щиро зречемося всіх цих речей, то Бог зможе повернути нам їх, якщо це буде співпадати з Його метою стосовно нас. Але ми більше не є власниками, ми просто слуги, які зобов’язання відзвітувати про те, як ми з ними вчинили. Ми цілком залежні від Бога. Іноді нам слід опинитися в кризі, або навіть в лихові, щоб ми цілком усвідомили нашу повну залежність від Бога. Я розмірковую про подорож Павла до Риму, столиці всієї Римської імперії. Як апостол поган, він повинен був внести рідкісний внесок в життя римської церкви. Проте Павло здійснив цю подорож в якості ув’язненого. Корабель, на котрому він знаходився, попав у таку жахливу бурю, що протягом двох тижнів вдень не було видно сонця, а вночі зірок. Після двох тижнів корабель був викунитий на скелясте узбережжя Мальти. Там, до того ж, Павла вкусила отруйна змія Дії 27:13, 28:6. Якщо Павло вирушив до Риму дійсно по Божій волі, то чаму ж він тоді пережив такі незвичайні пригоди?

Розмірковуючи над цим питанням, я пригадав фразу, записану в Діях 27:20 «…останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись». Метою випробувань, в яких опинився Павло, було привести його в таке місце, де не було б жодної надії. Павлові не було залишено жодної надії крім самого Бога. Павло пережив на практиці, що Бог вседостатній. Він приводить нас до місць нашої повної залежності від Нього і демонструє нам Свою надійність.

Перебуваючи в місці повної залежності, Павло тепер був готовий служити християнам Риму. Ми не повинні, що, хоч Павло був апостолом, але він все ще залишався учнем, знаходячись на вихованні у Господа.

Поступово, за роком рік, я навчаюся урокам повної залежності. Я повинен сповідати, що засвоюю його дуже повільно. Бог використовував різні обставини в різний час для того, щоб навчити мене усьому. І я виявив, що, чим більше я залежу від Бога, тим більше Він дивує мене результатами, яких я зроду б не досягнув, якби залежав від своїх можливостей.

Капітуляція Якова.

Яків — це єдиний біблійний персонаж, що у нього була справжня, фізична боротьба, у якій він втратив свою незалежність. Замолоду він був хитрим, амбітним і честолюбним. Він використав момент фізичної слабкості свого брата  Ісава для того, щоб викупити у нього перворідство (яке належало тому за правом старшого сина) за сочевичну юшку. Потім, видаюччи себе за Ісава, обдурив свого батька Ісаака, який був сліпив, і таким чином отримав батьківське благословіння, яке, як правило, передавалося разом з перворідством. Але ні перворідство, ні благословіння не принесли Якову нічого доброго. Він змушений був утекти до Месопотамії, рятуючись від відплати Ісава, де ства найманцем у свого дядька Лавана. Там він знову продемонстрував свою хитрість і пізніше одружився на двох дочках Лавана і став власником більшої частини його маєтку.

Потім Господь сказав йому, що настав час повернутися в землю його спадку. Але на зворотній дорозі він зустрівся з таємничим незнайомцем і боровся з ним всю нічч. Закінчилася ця боротьба тим, що цей чоловік звихнув Якову стегно (найміцнішу кістку в тілі), і ків притулився до нього в безпомічній залежності. Лише після цього випадку Яків зміг повернутися до своєї спадщини, але до кінця життя зоставсяя кульгавим. Це було символом перемоги над незалежністю.

Хто був той незнайомець, що боровся з Яковом? Він названий людиною. Але наступного дня Яків сказав, що «… бачив був Бога лицем у лице» Бут. 32:31. Пізніше пророк Осія сказав про цю зустріч: «А в силі своїй він, Яків, боровся із Богом, — і боровся він з Анголом» Ос. 12:4 Таким чином, ця особистість була людиною, але в той же час і Богом, але також і Анголом, тобто посланцем Божим. У всесвіті є тільки одна особистість, яка відповідає цьому опису: Людина, Бог і Божий посланець. Це особистість, що проявилася в історії людства як Ісус із назарету — Людина, Бог і посланець Божий до людини.

Після цієї події доля Якова була остаточно вирішена. Він був поновлений у своєму спадку і примирився зі своїм братом Ісавом.

Можливо, ви побачили себе в тому, що довелося пережити Якову. Ви також боритеся своїми силами, щоб заволодіти спадком, який, ви відчуваєте, Бог має для вас, але якимось чином утримує вас від нього. Вам потрібно зробити те, що зробив Яків: безповоротно підкоритися володарюванню Ісуса Христа. Нижче подана молитва, якою ви можете помолитися:

«Отче, я вірю, що Ти дійсно є моїм спасителем і маєш спадок для мене. Але я визнаю, що покладався на свої сили, намагаючись заволодіти ним. Я каюся! Я кладу свою незалежність до Твоіх ніг і без залишку підкоряюся володарюванню Ісуса Христа. Від вседостаньої благодаті.» 

Але пам’ятайте; з цього моменту ви можете стати «кульгавим».

З любов’ю в служінні, Дерек та Рут Принс

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: